| Аннотацiя: | У монографії проаналізовано творчий процес як відкриту, динамічну, когерентну систему, що має здатність до саморозвитку. Творчість можна подати не лише як цілісну, а й складну (комплексну) систему, що здатна переходити від хаосу множини ідей до впорядкованості творчого здійснення. Саме в контексті наповнення новим змістом поняття хаосу, як деякої надскладної впорядкованості, що існує неявно, потенційно і може реалізуватися у багатоманітті впорядкованих структур, виявляється методологічна значущість синергетики.
Монографія орієнтована на фахівців у галузі філософії, педагогіки, психології, всіх, хто цікавиться проблемами синергетичного мислення як умовою творчості в парадигмі людиноцентризму.
|